1 Травня

Чудову історію почув сьогодні від хорошої людини. Хочу поділитися нею з вами:

“Чорні від землі руки, запорошені пилюкою лиця, зморені, але щасливі з блиском та любов’ю в очах,  ми дійшли до останнього ряду городу.

Які ми молодці, до обіду вже й впоралися!, – каже тато, влаштовуючись на зеленій траві, – Добру справу зробили – картоплю посадовили.

Бабця кличе на обід. Запашний борщ з домашньою сметаною, салом та зелена цибулькою вже чекають на столі. І 50 грамів горілчаної нал’є вже дорослим онукам.

Сьогодні уся наша велика родина з’їхалася на посадку картоплі. Діти приїхала з міста, щоб долучитися до важливої справи. 1 травня – День весни та праці. І за традицією наша родина так його і проводить, працюючи. Картоплю у нашій сім’ї люблять усі. Лишень їсти, а не садовити. Вже не раз син з донькою казали:

“Тато, та скільки нам тої картоплі потрібно, не садіть, купимо!”.

Але не відмовили жодного разу. Приїзжають на допомогу вже своїми сім’ями, з дітьми. Чоловіки копають, дівчата розкладають по лункам та загортають, навіть найменші, й ті, при роботі. Швидко та злагоджено все виходить. Робота та любов нас гуртує”.

І немає більшого переконання: той, хто ніякої роботи не цурається, при будь-яких життєвих обставинах залишатиметься людиною!