Україна має великий потенціал на світовому ринку серед кваліфікованих фахівців, які є конкурентоспроможними на світовому ринку. І є випадки, коли наші студенти виграють стипендії відомих закордонних ВУЗів, отримують гранти на свої подальші дослідження.

Та на превеликий жаль, ці випадки не достатньо часті і це скоріше винятки, ніж тенденція. Що цьому заважає та які можливі вирішення цієї серйозної задачі, яка стоїть перед суспільством. Адже майбутнє наших дітей починається саме з дитинства. Батьки, перші вчителі, педагогічний склад вищого учбового закладу дає дитині квиток у світле майбутнє. Хочу зупинитися та звернути увагу вже на дорослий вік. Коли обізнаність, прийняття рішень та вибір майбутнього вже лежить на плечах молодої людини. Є потенціал, набуті певні знання та навички. Саме створення благородного, родючого ґрунту у цей час дає можливість вже в найближчому часі дати гарний врожай. І задача країни, міністерства освіти та науки, парламентарів – всіляко підтримати починання та дозволити потенціалу молодих людей працювати на користь країни. Не обмежуючи, не забороняючи, надаючи право вибору та свободу.

А що ми маємо на сьогоднішній день? Заборону навчання мовами нацменшин, які по суті порушують базові права громадян України. При тому, що Конституція України гарантує вільний розвиток російської та інших мов нацменшин. Але які не можуть розвиватися без повноцінної освіти. Угорська, румунська громади, російськомовне населення мають право навчати своїх дітей мовами їх предків, при цьому вивчаючи й державну, українську мову. Це обмеження, це загроза цілісності держави і на це не можна не зважати. Любити Україну, бути патріотом своєї країни і спілкуватися не лише українською мовою, а мовою своєї родини, батьків – це свобода вибору та слова. І ми не маємо забувати про безапеляційне право на це кожного нашого громадянина.

Далі, на що хочу звернути увагу – фінансування освіти. Усі прекрасно розуміють, що воно не достатнє. Загальновідомо, що бюджет формується, враховуючи різні аспекти. Та недофінансування галузі освіти – це серйозна прогалина у економічному розвитку нашої країни. Це знову ж таки, кваліфіковані кадри та їх потенціал на благо Батьківщини. Сьогодні зустрічаються не поодинокі випадки, коли батьки залишають дитину вдома для виховання по шкільній програмі, але суттєво доповненій власними наробітками, користуючись досвідом країн західного світу. Чому до цього взагалі приходять?

Першочергово, проблему бачу у кадрах, які працюють у виховних закладах. Їх недофінансування призводить до такого стану речей. Наявність інтернету, освітніх міжнародних програм допомагає нашим дітям прогресувати. І не поодинокі випадки, коли ти бачиш, наскільки наші йдуть уперед з часом і вже десь на крок попереду своїх викладачів.

     Належна перекваліфікація і її підвищення за кошт держави викладацькому складу, належний рівень заробітної плати, новий підхід до освітніх програм з впровадженням закордонного досвіту по галузям тих країн, де спостерігається незаперечний прогрес. Комунікація і розвиток інтуїції, потенціалу молодих науковців, їх заохочення та підтримка у вигляді грантів, стипендій, програм з обміном досвіду, належні, необхідні для освіти класи та центри. Усе це та багато іншого, я впевнений, вже в скорому часі приведе на новий рівень, дасть нам кваліфікованих фахівців, які матимуть бажання залишатись у своїй країні та вкладати свої інтелектуальні ресурси у її процвітання.