Юрій Романович Мірошниченко – український політик, правник, громадський діяч, науковець, правозахисник.

Народний депутат України з травня 2006 року (Верховна Рада України V-VIII скликань).

Верховна Рада України V скликання – член Комітету з питань правосуддя, голова підкомітету з питань процесуального законодавства (травень 2006 року – грудень 2007 року);

Верховна Рада України VІ скликання – член Комітету з питань правової політики, голова підкомітету з питань організації та діяльності органів юстиції, нотаріату, адвокатських об’єднань та надання правової допомоги громадянам  (грудень 2007 року – грудень 2012 року);

Верховна Рада України VІІ скликання – заступник Голови Комітету у закордонних справах (грудень 2012 року – листопад 2014 року);

Верховна Рада України VІІІ скликання – член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, голова підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації (з грудня 2014 року).

Основні системні Законопроекти, розроблені під модеруванням Юрія Мірошниченка:

про адвокатську діяльність (реєстр. № 2677 від 03.05.2007);

про адвокатуру (реєстр.№ 1430 від 25.12.2008);

системні зміни до Закону України “Про нотаріат” (мала реформа нотаріату) (реєстр.№ 1286-2 від 12.03.2009);

про присяжних виконавців (реєстр.№ 5151 від 22.09.2009);

про громадські об’єднання (реєстр.№7262-1 від 01.11.2010);

про вищу освіту (реєстр.№ 7486 від 17.12.2010);

про національні проекти України (реєстр.№ 9638 від 22.12.2011);

про свободу мирних зібрань (реєстр.№ 2508а від 04.07.2013);

системні зміни до деяких законів України (щодо запровадження інституту священнослужителів (капеланів) у військових, правоохоронних органах) (реєстр. № 3143 від 29.08.2013);

системні зміни до деяких законодавчих актів України (щодо регулювання діяльності капеланів в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України) (реєстр. № 3233 від 12.09.2013);

про вибори до Верховної Ради України (реєстр. № 4906 від 19.05.2014);

про внутрішньо переміщених осіб (реєстр.№4490а від 13.08.2014);

про вибори до Верховної Ради України (реєстр.№4906 від 19.05.2014);

системні зміни до Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” (щодо прав опозиції) (реєстр. № 1066 від 27.11.2014);

про пенітенціарну систему (реєстр. № 7337 від 24.11.2017);

про Дисциплінарний статут пенітенціарної системи (реєстр. № 8083  від 01.03.2018).

 

Дитячі та шкільні роки

Народився 3 лютого 1970 у с. Лісіно-Корпус, Тосненський район, Ленінградська область.

Коріння Юрія Мірошниченка по лінії матері походять з кубанських козаків, а по лінії батька – з давнього черкеського (адигського) роду Кулових.

У 1977-1981 роках навчався у середній школі с. Калевала (Карелія).

У 1981-1987  роках навчався у Новгород-Сіверській школі-інтернаті імені К.Д. Ушинського (Чернігівська обл.), яку закінчив із золотою медаллю.

Політик зізнається, що саме навчання у школі-інтернаті загартувало його на все життя.

«У нашому селі просто не було іншої школи. Утім, я не шкодую, що потрапив саме до школи-інтернату. Я вдячний своїй школі за те, що вона мене загартувала. Багато наших випускників стали вченими, лікарями, вчителями», –  говорить Юрій Мірошниченко.

Однокласники його поважали. Він і тепер з любов’ю пригадує учнівський комітет, що діяв за принципом самоуправління: учні привчалися до роботи змалечку, зокрема хлопці ремонтували електродвигуни, виточували деталі. Дівчата працювали у швейному цеху.

Самостійність та волелюбність – риси характеру, що допомагають Юрію Мірошниченку під час прийняття важливих рішень: починаючи від їх ухвалення, організації виконання до повної відповідальності за результат.

 

Служба в армії

У 1988 – 1989 роках Юрій Мірошниченко проходив армійську службу у навчальному центрі Академії Ракетних військ стратегічного призначення ім. Дзержинського (м. Москва, Калузька обл.).

Спочатку його призначають командиром відділення, пізніше – заступником командира взводу.

Неординарні лідерські якості з дитинства допомагали Юрію Мірошниченку ставати лідером колективу, ініціатором нових ідей. Під час служби в Радянській Армії він, брав активну участь у виборах до Верховної Ради Радянського Союзу (1989 р.).  Молодий солдат не лише запропонував альтернативного кандидата від їхньої військової частини, але і наполіг провести голосування, у результаті якого було обрано саме ту людину, яку він висунув.

 

Здобуття вищої освіти та наукова діяльність

Прийняття важливих системних рішень Юрієм Мірошниченком завжди засноване на ґрунтовній теоретичній базі, що дозволяє уникати помилок і бачити розвиток ситуації наперед. Послідовність і прогнозованість стали невід’ємними професійними якостями політика.

1987-1988 та 1989-1990 – навчався у Ніжинському педагогічному інституті на факультеті іноземних мов;

1990-1994 – навчався у Київському університеті імені Тараса Шевченка на факультеті іноземних мов;

2001 – закінчив з червоним дипломом юридичний факультет Академії праці та соціальних відносин (м. Київ);

2004 – здобув кваліфікацію магістра державного управління у Національній академії державного управління при Президентові України, (м. Київ);

2006 – захистив кандидатську дисертацію на тему «Демократичні механізми підготовки і прийняття державно-політичних рішень» (Інститут держави і права ім. Корецького Національної академії наук України), кандидат політичних наук за спеціальністю «Політичні інститути і процеси»;

27 листопада 2012 року відбувся публічний захист дисертації Юрія Мірошниченка на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Тема дисертаційної роботи – «Конституційно-правове забезпечення народовладдя в Україні (теоретичний та практичний аспекти)»;

28 березня 2013 року рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України присуджено науковий ступінь доктора юридичних наук зі спеціальності «Конституційне право; муніципальне право»;

25 лютого 2016 року рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України Юрію Мірошниченку присвоєно вчене звання доцента кафедри історії та теорії держави і права.

 

Політична і партійна діяльність

Переконавшись на практиці, що прискорити суттєві соціально-економічні перетворення в Україні можуть, у першу чергу, представлені в Парламенті народні депутати і політичні сили, Юрій Мірошниченко у 1998-2000 роках бере активну участь у виборах до Верховної Ради України в одномандатних виборчих округах. Тут він отримує безцінний політичний досвід, загартовуючи волю та характер.

«Пам’ятаю, як у межах передвиборної кампанії я спілкувався з жителями глухих поліських селищ у Чернігівській області, які тоді навіть не бачили, як виглядали українські гроші. Ви уявіть: вони жили лише натуральним господарством наприкінці двадцятого століття! І хоча мені не вдалося тоді дійти до кінця виборчої гонки, я вирішив, що все одно не відступлю!» – згадує політик.

У 1999 році Юрій Романович очолює власну політичну партію «Нова генерація України», що була однією з найбільш перспективних політичних сил у середовищі середнього класу і молоді.

У 2004 році партія «Нова генерація України» об’єднується з партією Сергія Тігіпка «Трудова Україна», а Юрій Мірошниченко стає заступником голови об’єднаної партії. Тоді він бере участь у виборах Президента України в команді В.Ф. Януковича.

«Коли у 2003 році В.Ф. Янукович був Прем’єр-міністром України, ми побачили, що ріст економіки досяг 13% на рік (один з найвищих показників у світі). Наступного року я вирішив підтримати його у президентській кампанії», – пригадує Юрій Мірошниченко.

Наприкінці 2005 року молодий політик стає членом Партії регіонів. У 2006, 2007 та 2012 роках Юрій Мірошниченко стає народним депутатом Верховної Ради п’ятого, шостого та сьомого скликань за виборчим списком Партії регіонів. З 2014 – голова Партії розвитку України. Юрій Мірошниченко був обраний до парламенту за виборчим списком новоствореної політичної партії «Опозиційний блок», є членом однойменної парламентської фракції, водночас, залишається головою Партії розвитку України.

З березня 2010 року по лютий 2014 Юрій Мірошниченко був представником Президента України у Верховній Раді України.

Сьогодні Юрій Мірошниченко має вже більш ніж двадцятирічний досвід політичної діяльності.

Основні етапи політичної діяльності Юрія Мірошниченка:

1997 – 1998 – кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі в Чернігівській області;

1999 – балотувався на посаду мера Києва;

1999-2004 – засновник і голова політичної партії «Нова генерація України»;

2000 – кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 130 в Миколаївській області;

2002 – кандидат в народні депутати України від партії «Нова генерація України» (№1 у виборчому списку);

2004-2005 – член президії, заступник голови партії «Трудова Україна» (голова – Сергій Тігіпко);

У 2004 році – член виборчої команди кандидата в Президенти України Віктора Януковича;

З 2005 року по квітень 2014 року – член Партії регіонів;

У 2006, 2007 та 2012 роках обирається народним депутатом Верховної Ради п’ятого, шостого та сьомого скликань за виборчим списком Партії регіонів;

2010-2014  – Представник Президента України у Верховній Раді України;

У 2014 році обраний народним депутатом України за виборчим списком новоствореної політичної партії «Опозиційний блок»;

З 2014 року – голова Партії розвитку України;

З грудня 2014 р. – голова підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Будучи вже народними депутатом чотирьох скликань Верховної Ради Юрій Мірошниченко є автором кількох сотень законопроектів. Ініціатором створення та успішної роботи багатьох міжфракційних об’єднань, тимчасових та постійних робочих груп.

В парламенті восьмого скликання (з листопада 2014 року) Юрій Мірошниченко ініціював створення та є співголовою постійно діючої міжвідомчої робочої групи з пенітенціарної реформи, утвореної на базі парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та Міністерства юстиції. Зазначена робоча працює на основі механізмів повного циклу публічної політики, а до участі в її роботі долучаються крім представників парламенту та органів виконавчої влади, науковці, експерти, адвокати, правозахисники, лідери громадських організацій, представники офісів Європейського Союзу та Ради Європи в Україні, інших міжнародних організацій. Основним результатом діяльності робочої групи є підготовлені та узгоджені законопроекти з пенітенціарної реформи.

Юрій Мірошниченко виступив ініціатором створення Національної платформи «Україна дружня до аутизму», яка є комунікативним майданчиком для представників органів державної влади та громадянського суспільства, покликаним об’єднати зусилля усіх зацікавлених сторін для вирішення питань дітей і дорослих з розладами аутичного спектру.

На шляху до християнсько-демократичного суспільства

Юрій Мірошниченко на перших етапах своєї політичної кар’єри був прогресивним ліберал-демократом, орієнтованим на розвиток сучасної ринкової економіки.

Згодом Юрій Мірошниченко почав все більше наближатися до християнсько-демократичної моделі розвитку суспільства, в якому традиційні християнські цінності впроваджуються в умовах демократичної правової держави.

Громадська діяльність

Працюючи на керівних посадах у бізнес-структурах, Юрій Мірошниченко почав  усвідомлювати необхідність становлення інститутів громадянського суспільства як найважливішої передумови цивілізованого розвитку ринкової економіки. Він стає співзасновником ряду громадських організацій, найбільш впливовою з яких стало Всеукраїнське громадське об’єднання «НОВА ГЕНЕРАЦІЯ». Лише за кілька років команда успішних представників нового покоління змогла реалізувати навчально-освітні проекти загальнонаціонального масштабу: Всеукраїнська школа політика нової генерації (2001-2005) та Всеукраїнська школа молодіжних лідерів (2003-2007). Навчання в обох школах базувалося на основі сучасних методик організаційно-діяльнісних  ігор, що дозволяє готувати справжніх фахівців і лідерів для розбудови України.

Основні етапи громадської діяльності Юрія Мірошниченка:

1998 – 2007 – засновник і президент Всеукраїнського громадського об’єднання «НОВА ГЕНЕРАЦІЯ»;

1999-2006  – член громадської колегії Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва;

2000-2005 – член, голова правління Регіонального екологічного центру РЕЦ-Київ;

2001 – 2005 – ректор Всеукраїнської школи політика нової генерації;

2003 – 2007 – ректор Всеукраїнської школи молодіжних лідерів;

2003-2006 – заступник голови Національної ради молодіжних організацій України;

З 2005 року – президент Центру ефективного управління (на громадських засадах з квітня 2006 року). 

Кар’єра у бізнесі:

На початку 1990-х, після розпаду Радянського Союзу, будучи ще студентом, Юрій Мірошниченко очолює команду однодумців та створює фірми з надання консультаційних та юридичних послуг суб’єктам підприємницької діяльності та громадянам. Професіоналізм, компетентність, виконання взятих на себе зобов’язань виявилися вповні вже у молоді роки. У той час команда Юрія Мірошниченка була однією з перших на цьому ринку. У другій половині 1990-х  їхній ентузіазм надихнув багатьох та призвів до створення цивілізованого ринку консалтингових та юридичних послуг.

У 1995-1996 роках Юрій Мірошниченко працює у приватному детективному агентстві «Пітон». Майже два роки обіймає посаду радника департаменту з питань економічної політики Українського союзу промисловців і підприємців. «Тут я отримав безцінний досвід аналітичної роботи. І коли стало ясно, що в країні з’явилися приватні підприємці, які мають потребу в захисті власних інтересів, ми заснували Всеукраїнське громадське об’єднання «НОВА ГЕНЕРАЦІЯ», – згадує Юрій Мірошниченко.

Трудова діяльність (м. Київ):

1993 – співробітник фірми «Ескулап-9»;

1993-1994 – заступник директора фірми «Аеліта»;

1995-1996 – заступник директора, директор приватного детективного агентства «Пітон»;

1996-1998 – менеджер фірми «Інскорп»;

1998-1999 – радник департаменту з питань економічної політики Українського союзу промисловців і підприємців;

1999-2002 – президент Всеукраїнського громадського об’єднання «НОВА ГЕНЕРАЦІЯ»;

2002-2003 – заступник начальника, начальник юридичного департаменту фірми «Нафтогазтрейд»;

2003-2004 – заступник начальника юридичного відділу підприємства «Укртарансгаз-Сервіс»;

2005-2006 – президент Центру ефективного управління;

З травня 2006 року – народний депутат України.

Нагороди

У 2002 році Юрій Мірошниченко був нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, ще через рік – Почесною Грамотою Верховної Ради України.

У 2011 році Юрій Мірошниченко був удостоєний звання «Заслужений юрист України».

Родина

«Протягом усього свого життя я відчуваю любов та турботу своєї мами – Валентини Сергіївни», – з теплотою і любов’ю говорить Юрій Мірошниченко і продовжує – «Моя молодша сестра Альона – мій близький друг, ми віддаємо одне одному найтепліші родинні почуття!».

“Мої діти – це моє багатство: Віта (1993 р. н.), Максим (2005 р. н.) та Соломія (2009 р.н.). Для кожного із батьків їх діти є проявом любові, уособленням кращого майбутнього та надії. Я пишаюсь тим, що маю таких дітей!

Старша дочка Віта закінчила університет за фахом юрист-міжнародник. Вона вже самостійна, але я намагаюся більше спілкуватися з нею, приділяти їй увагу. Дуже радий, що в мене є така, доросла вже, донька. Соломія та Максим – діти шкільного віку –радість для батьків», – говорить Юрій Мірошниченко.

Захоплення 

Юрій Мірошниченко захоплюється зеленим туризмом, спортом. Народний обранець переконаний, що політик в Україні – це має бути більше, ніж політик. Це – взірець!

«Слово «багатство» буквально означає «Бог дає». Мені Бог дав багато – батьків, сестру, дітей, справжніх друзів, цікаву роботу. Я можу бути корисний людям і можу багато для них зробити. Впевнений, що можу використати свої знання та досвід для розбудови Української держави», – наголошує Юрій Мірошниченко.