Ознайомився з останніми партійними рейтингами в Україні і задумався над тим, що в нас немає класичних партій з чіткою ідеологією. Є певні мікси, де основним важелем впливу на вибір громадянами тієї чи іншої партії є проголошені соціально-економічні ініціативи та можливості політичного маркетингу.
⠀
Зараз усі політичні проекти прагнуть сподобатися всім. Тому не дивно, коли бачиш певні протиріччя у їх програмних документах.
Ідеологія є, коли на неї є суспільний запит. Головний суспільний запит – жити добре. У суспільній свідомості живе та глибоко вкорінилася ідея про те, що за це має відповідати держава.
⠀
В цьому проглядається існуюча досі парадигма радянського союзу побудованого на патерналізмі. Поки що це одна з основних рис політичної культури нашого суспільства. А патерналізм – це що? Перекладання відповідальності за своє життя на когось. Тобто, держава має забезпечувати потреби громадян.
⠀
Але я оптиміст і бачу, що суспільство дорослішає, долає цей певний інфантилізм, віру в «волшебника на голубом вертолете». Так, можливості впливу на свідомість політичної реклами ніхто не відміняв, але люди мають навчитися обирати не тих, хто красиво й переконливо говорить, а тих, хто дійсно прагне розвивати країну.