РЕФОРМИ БЕЗ СВОБОДИ: чому Україна роками реформується, але не отримує очікуваного результату
Кілька років тому в одній, знайомій мені новоутвореній територіальній громаді після чергової «реформи» адміністративно-територіального устрою урочисто відкрили сучасний ЦНАП. Нове приміщення, меблі, техніка, презентації для міжнародних партнерів, красиві звіти про цифрову трансформацію держави та «єдине вікно» для надання адміністративних послуг… Але вже за кілька місяців люди знову почали шукати «знайомих», телефонувати посередникам і домовлятися «вирішити питання швидше». Формально система змінилася. По суті — ні.
Ця історія значно глибша, ніж проблема корупції чи недосконалої реформи. Вона демонструє головну українську суперечність: держава постійно намагається реформувати механізми, не змінюючи філософію, на якій ці механізми побудовані. Саме тому багато українських реформ не дають очікуваного результату! Не тому, що реформ замало. І не лише тому, що закони не виконуються. А тому, що значна частина реформ досі базується на старій соціалістичній логіці — домінуванні держави над людиною. Замість розбудови громадянського суспільства, скасування втручання держави в економіку, освіту, медицину, соціальний захист, місцеве самоврядування, ми спостерігаємо марні спроби чиновників вирішити всі проблеми за людину. Живлення почуття патерналізму та позбавлення громадян можливостей самостійно відповідати за своє життя паралізує будь який розвиток суспільства.
ГОЛОВНА ПОМИЛКА УКРАЇНСЬКИХ РЕФОРМ
Українська держава після здобуття незалежності формально змінила політичний прапор, але значною мірою зберегла радянський патерналізський спосіб мислення. Його суть проста: держава знає краще; чиновник визначає правила; громадянин є об’єктом управління, а не суб’єктом самостійної, або спільної дії.
Саме тому більшість реформ в Україні мають одну й ту саму природу — держава створює нові органи, нові регуляції, нові контролюючі структури, нові заборони та процедури. І майже ніколи не ставить у центр вільну людину та її природне право діяти у власних інтересах, добровільно об’єднуючись з іншими для спільного блага.
У результаті виникає парадокс. Чим більше держава намагається все контролювати, тим сильніше громадяни намагаються обходити систему. Чим більше бюрократії — тим більше тіньових механізмів. Чим більше «нагляду» — тим менше відповідальності.
Соціалістична модель завжди породжує одну небезпечну ілюзію: ніби головним джерелом розвитку є держава. Але історія успішних країн демонструє протилежне. Сильними стають не ті держави, де чиновник контролює все, а ті, де громадяни здатні самоорганізовуватись навколо спільної справи.
РЕСПУБЛІКА ЯК АЛЬТЕРНАТИВА
Слово «республіка» походить від латинського res publica — «спільна справа». У своєму первісному значенні республіка — це не просто форма правління. Це модель суспільства, де вільні громадяни беруть відповідальність за країну як за власний спільний проєкт.
У такій системі держава не домінує над людиною. Її роль — надавати суспільству послуги і створювати рівні для всіх умови та правила в чітко визначених сферах, таких як: безпека та оборона; правопорядок; суд; стабільність фінансової системи та захист інтересів своїх громадян, юридичних осіб та суспільства в цілому на міжнародному рівні. Все інше створюють самі громадяни: бізнес, громади, професійні асоціації, волонтерські рухи, освітні та культурні ініціативи, охорону здоровʼя, політичні команди, місцеве самоврядування тощо.
Саме на цьому принципі побудовані найуспішніші демократії світу.
Люди діють не через примус, а через усвідомлений інтерес. Об’єднуються не через страх, а через довіру. Беруть участь не тому, що «так сказали згори», а тому що відчувають зацікавленість та розуміють власну відповідальність за результат.
І саме тут Україна вже продемонструвала свій справжній потенціал.
Українці довели, що здатні бути республікою.
Повномасштабна війна стала моментом, коли суспільство фактично почало діяти за принципами справжньої республіки вільних громадян.
Не держава створила волонтерський рух. Не міністерства організували мільйони людей допомагати армії. Не чиновники змусили бізнес перебудовуватись під потреби фронту.
Це зробили самі громадяни — добровільно, ефективно, горизонтально, солідарно.
Українці показали, що здатні об’єднуватися навколо спільної справи без тотального державного контролю. Саме там, де люди отримували свободу діяти, швидко з’являвся результат.
Це і є головний доказ того, що майбутнє України — не у відтворенні модернізованого соціалізму з новими назвами інституцій, а у побудові справжньої республіки відповідальних і вільних громадян.
ДВА ШЛЯХИ ДЛЯ УКРАЇНИ
Сьогодні перед країною стоїть принциповий вибір.
Перший шлях — продовження старої логіки. Ще більше централізації, ще більше регулювання, ще більше залежності громадянина від чиновника. Це шлях постійних реформ без зміни суті системи.
Другий шлях — республіканський. Побудова держави, де головною цінністю є свобода відповідальної людини. Де громади мають реальні повноваження. Де політика є не боротьбою за контроль над ресурсами, а інструментом організації спільної справи. І держава служить громадянам.
Саме такий підхід здатен створити в Україні стійку модель розвитку на покоління вперед.
ЧАС ОБʼЄДНАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНИХ ГРОМАДЯН
Історія з українськими реформами нагадує той самий ЦНАП, у якому змінили меблі, але не змінили філософію системи. Поки людина залишається прохачем перед державою, жодна реформа не дасть повного результату.
Україна потребує не чергового косметичного оновлення інституцій. І не банальної зміни прізвищ керманичів. Вона потребує переходу від культури державного патерналізму до культури республіки вільних громадян.
Це неможливо зробити указом чи одним законом. Res Publica починається з формування спільноти людей, які готові брати відповідальність за себе та країну, мислити категоріями приватного і спільного блага та діяти не як піддані держави, а як співтворці республіки.
Саме навколо таких принципів сьогодні мають об’єднуватися нові українські лідери — люди, для яких свобода, солідарність і відповідальність є основою світогляду.
PS
Шановні мої підписники та гості сайту!
Якщо ви поділяєте цінності республіканської ідеології, свободи, солідарності та відповідальності, якщо вірите, що Україна потребує альтернативи пострадянському соціалізму у вигляді Республіки вільних громадян — запрошую вас долучатися до формування спільноти однодумців.
Відсьогодні ми розпочинаємо об’єднання людей, які готові не лише критикувати систему, а й спільно формувати нову політичну культуру та майбутнє України.
Підписуйтеся на мій Telegram-канал.
Найбільш вмотивованих та ціннісно близьких учасників ми поступово запрошуватимемо до закритої спільноти для глибших дискусій, обміну ідеями та майбутніх офлайн-зустрічей.
Республіка починається з громадян, які готові брати відповідальність за свою державу.