Продовжуємо наш цикл роздумів про майбутній устрій нашої країни. Сьогодні ми підійдемо до теми, яка є серцем будь-якої вільної громади, — до самоврядування.
У Маніфесті Палантір відчувається тяжіння до централізації через технології. Але ми з вами, спираючись на досвід заснування великих республік та власну історію громад, знаємо: сила країни не в одному великому кулаці у столиці, а в мільйонах рук на місцях.
Нещодавно, відвідуючи одну з територіальних громад на Київщині, я зустрів місцевого фермера. Він показував мені відновлену школу, яку вони із сусідами відбудували власним коштом, не чекаючи на державні субвенції. Він сказав фразу, яка глибоко закарбувалася в пам’яті: «Знаєте, ми не просимо грошей у Києва. Ми просимо лише, щоб нам не заважали розпоряджатися тим, що ми заробили тут, на своїй землі».
Це і є сутність республіканського підходу.
Подивімося, що з цього приводу пропонує нам Маніфест:
«Технологічна республіка: це об’єднання вільних націй, де передові технології інтегровані в державне управління та оборону для захисту свободи».
Теза правильна, але ми маємо наповнити її змістом децентралізації.
Проблема сучасної системи не в тому, що у нас погані чиновники у столиці, а в тому, що сама архітектура управління побудована за принципом піраміди. Громади змушені «ходити на поклон» до центру за кожним дозволом. Це породжує безвідповідальність на місцях і корупцію в кабінетах.
Справжня Республіка — це не піраміда, а нейронна мережа. Кожна громада — автономний вузол. Технології мають давати силу не центру для контролю за околицями, а кожному громадянину для управління своєю громадою.
Ми пропонуємо самоврядування на базі цифрових технологій. Це означає:
Результат можна вважати успішним, якщо діє принцип субсидіарності, за якого для вирішення місцевої проблеми громаді не потрібно звертатися до міністерства. Якщо конкретна проблема громадянина вирішується силами громади та за рахунок її ресурсів — система працює.
Це лідери громад, місцеві підприємці та кожен активний мешканець, який хоче бачити результат своєї праці під вікнами власного дому. Наші союзники — прихильники класичного самоврядування, які розуміють, що Свобода починається з власного подвір’я.
Це прихильники «сильної вертикалі» та бюрократи, які звикли розподіляти ресурси згори вниз. Їхній головний аргумент — «люди на місцях не впораються». Але досвід України 2022 року довів: саме люди на місцях врятували країну, коли центр був паралізований.
Перехід до Республіки громад через цифрову децентралізацію дозволить Україні стати найдинамічнішою країною Європи. Ми не просто копіюємо досвід США з їхніми графствами та штатами — ми переносимо його у XXI століття, роблячи самоврядування миттєвим, прозорим і невідворотним.
Дорогі друзі, чи вірите ви, що ваша громада здатна керувати своїми фінансами краще, ніж столичні чиновники?
Чи готові ви взяти на себе відповідальність за спільну справу у вашому місті чи селі?
Ваші коментарі — це цеглини у фундаменті нашої спільної Республіки.
Пишіть, обговорюймо, сперечаймося у пошуках істини!
Підписуйтеся на мої сторінки у соцмережах і телеграм-канал. Там ми публікуємо конкретні пропозиції, які допоможуть нам стати господарями на власній землі. Приєднуйтеся до руху вільних громадян!